Бібліографічне посилання: Гуржій О.І.
КОМІРНИКИ, коморники [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Komirnyky (останній перегляд: 19.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці
КОМІРНИКИ, КОМОРНИКИ
КОМІРНИКИ, коморники – 1) назва найбіднішої верстви нас. сіл і міст України, Польщі, Білорусі, Литви 15–19 ст. Так означали переважно осіб, які не мали власного житла, а тому наймали у більш заможних поселян комори – рублені та обмазані глиною сараї, хижі, ін. приміщення при садибах. У таких будівлях, як правило, печі були відсутні, зазвичай у них зберігали зерно, борошно, городину, одяг тощо. Заселялися вони, як правило, лише тоді, коли було тепло. Ті з них, що переобладнувалися на постійне помешкання, називалися хатами або хатинами. Деякі вчені вважають, що К. не мали тяглової сили, реманенту й тому не могли самостійно займатися с. госп-вом. Проте опис Перемишльської землі 1642р. зафіксував, що серед 3161 тамтешнього К. бідних було 2303, а 858 мали велику рогату худобу. На Волині (Луцький, Володимирський, Кременецький повіти) 1579р. проживало 586 К., що становило бл. 3 % сільс. нас. регіону. К. юридично вважались особисто вільними. Вони порівняно часто змінювали місця свого проживання, існували за рахунок ремесел, промислів і торгівлі, сплачували грошовий чинш, а також усілякі податки. Більшість з К. поступово потрапляли в особисту чи земельну залежність від можновладців; 2) назва у деяких джерелах, зокрема Литовській метриці, держ. і князівських ключників при замках, г-вах тощо, вони користувалися значними привілеями, володіли землею. |