Бібліографічне посилання: Усенко П.Г.
КОХОВСЬКИЙ Всеволод Порфирович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kohovsky_V_P (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці
КОХОВСЬКИЙ ВСЕВОЛОД ПОРФИРОВИЧ
КОХОВСЬКИЙ Всеволод Порфирович (14(02), за ін. даними, 16(04).03.1835 – 13(01) або 14 (02).06.1891) – військовик, педагог, письменник. Н. в с. Стародубівка Ізюмського пов. Слобідсько-Укр. губ. (нині село Слов'янського р-ну Донец. обл.). Навч. у приватному пансіоні м. Бахмут (нині м. Артемівськ), 1853 закінчив держ. військово-навч. заклад – Дворянський полк, став офіцером. Учасник Кримської війни 1853–1856, зазнав контузії, за бойові заслуги відзначений орденом св. Анни 4-го ст. Восени 1854 переведений з діючої армії до лейб-гвардії Фінляндського полку. 1860 вступив до Миколаївської Акад. Генштабу в Санкт-Петербурзі. Дебютував як автор на сторінках "Основи" кореспонденцією "Лист до основ'ян", зібраними в Харків. губ. фольклорними записами "З народних уст", нарисом "Усна мова з науки про дощ". Виголосив промову на петерб. панахиді з приводу першої роковини смерті Т.Шевченка. 1862 здобув вищу фахову освіту за першим розрядом, направлення на службу до Павловського кадетського корпусу. 1863 призначений командиром 1-ї роти Павловського військ. уч-ща. 1864 прикомандирований до Гол. управління військово-навч. закладів військ. мін-ва, з наступного року очолив там навч. відділ, Пед. музей та Пед. б-ку. 1870 очолив постійну комісію, яка займалася облаштуванням Пед. музею ("Соляной городок"). Уклав і під егідою Всерос. мануфактурної виставки поширив "Каталог учебных и воспитательных пособий педагогического отдела Военного Министерства", під псевд. "Данило Медовник, що прозивають Погонцем", у ж. "Правда" вмістив оповідання "Пан Комарчук" (анонімно надруковане у Швейцарії окремою книгою "Пан народолюбець"; І.Франко відмітив його "тривку літературну вартість"). У Галичині творчість К. було представлено по шкільних читанках. Виступав на шпальтах офіц. час. "Педагогический сборник", у відомчих виданнях. Ставши першим директором Пед. музею, ініціював загальнодоступну пед. секцію та публічні читання з методики викладів освіт. предметів, а також муз. студію для бажаючих удосконалювати спів чи гру на оркестрових інструментах. Від 1874 – генерал-майор. 1875 на Міжнар. геогр. виставці в Парижі (Франція) демонстрував матеріали свого музею, отримав найвищу нагороду цього заходу. Пізніше запровадив зразковий клас на міжнародній гігієнічній виставці в Брюсселі (Бельгія), брав участь в ін. подібних акціях за кордоном. 1890 влаштував у С.-Петербурзі 1-шу Всеросійську виставку дитячих іграшок, ігор і занять. Удостоєний чину генерал-лейтенанта (1889), був обраний чл. Ради імператорського Людинолюбного т-ва, залишившись на посаді дир. Пед. музею зі спеціальними правами, прирівняними до привілеїв нач. військ. корпусу. Зберігав малярську спадщину Т.Шевченка (нині худож. реліквії з його колекції – в Нац. музеї Тараса Шевченка). Спогади "Дело 22-го мая 1854-го года под Силистрией" обнародував у місячнику "Русская старина", 1891, № 3. П. у м. С.-Петербург. |