Бібліографічне посилання: Бондарчук П.М.
КЛАСИЦИЗМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Klasycyzm (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці
КЛАСИЦИЗМ
КЛАСИЦИЗМ (від. лат. classicus – зразковий, взірцевий) – худож. стиль та естетичний напрям у європ. мист-ві й літ. 17 – поч. 19 ст., що характеризуєтьсясвоєрідним поверненням до естетичних норм і зразків антич. літ. та мист-ва (див. Античність). Худож. принципи К. розвивались у взаємодії з естетикою Відродження та бароко. Продовжуючи в цілому їхні традиції (глибока пошана антич. ідеалів рівноваги та міри, віра в могутність людського розуму), був одночасно їхньою антитезою, оскільки тяжів до довершеності форм (див. Культура). Разом із втратою характерних для попередніх культ. епох почуттів, зокрема пориву, втрачено й естетичне переживання світу саме як гармонійного цілого. Для мистецької теми К. притаманні конфлікт особистого почуття й громадян. обов'язку, перемога раціонального начала над стихією людських пристрастей. Класицизм в архітектурі–це принципи симетричної основи композиції будівель, геометрично чіткого й зручного планування приміщень, широкого застосування ордера (франц. ordre, від лат. ordo – порядок, наказ; в архітектурі – один з видів композиції, що складається з вертикальних – типу колон – і горизонтальних, з'єднувальних з дахом, частин). Його провідний напрям – містобуд-во. Ідеї К. в арх-рі зародились у 2-й пол. 16 ст., вони беруть початок з теорії буд-ва А.Палладіо, а також архіт. трактатів Дж. да Віньоли і С.Серліо, у 17 ст. їх розвинув у своїх тв. Дж.-П.Беллорі, вони були виражені також в естетичних нормативах, розроблених академіками болонської школи. В цілісну стильову систему К. оформився у Франції в період абсолютизму (17 ст.). Принципи франц. К. особливо виразні у творчості архіт.-академістів – К.Перро (сх. фасад Лувра) і Ф.Блонделя (брама Сен-Дені). У 18 ст. цей стиль поширився в інших країнах Європи. На кін. 18 – поч. 19 ст. припадаєрозквіт рос. К. (І.Баженов, М.Казаков, І.Старов, А.Вороніхін, Ж.Тома де Томон, К.Россі, Д.Жілярді та ін.). В укр. архітектуру він увійшов під впливом рос. класичної школи. В складанні проектів планування міст на укр. землях брали участь архітектори І.Старов, М.Казаков, Дж.Кваренгі. У стилі К. створені: парки "Софіївка" в Умані (1796–1805) та "Олександрія" в Білій Церкві (1797–1829); Успенський собор у Харкові (1824–33, архіт. Є.Васильєв); будинок Ніжинського ліцею (1824, архіт. А.Руска); будинок Київ. ун-ту (1837–43, архіт. В.Беретті; див. Беретті); ратуша у Львові (1827–35, архітектори Ю.Марков, Ф.Третель) та ін. У дусі К. працював київ. архіт. А.Меленський, який розробляв ген. план забудови Києва; здійснив забудову Подолу після пожежі 1811, створив ансамбль будинків нової адм. площі на Печерську, Контрактовий будинок, церкви Миколи Доброго і Різдва Христового, церкву-ротонду на Аскольдовій могилі. Класицизм у літературі. Уперше він виявився в неолат. літ. 15–16 ст. (Дж.Понтано, А.Поліціано, Й.Секундус, К.Цельтіс, Я.Панноній та ін.), яка культивувала жанри класичної поезії. У Франції новий стиль з рисами К. розвивав у своїх одах Ф.Малерба (1555–1628), а найвищого розквіту досяг у трагедіях П.Корнеля (1606–84) і Ж.Расіна (1639–99) та в комедіях Ж.-Б.Мольєра (1622–73). Теор. положення літературного К. виклав Н.Буало (1636–1710) в дидактичній поемі "Мистецтво поетичне" (1674). Під впливом франц. літ. 17–18 ст. К. поширився в літ. колах ін. європ. країн: нім. (Й.-К.Готшед та його прибічники), англ. (А.Поп, Дж.Аддісон, Дж.Драйден), італ. (В.Альф'єрі), рос. (кн. А.Кантемір, О.Сумароков, М.Ломоносов, Г.Державін). В укр. літ. він не переріс у худож. систему. Деякі його елементи є у тв. педагогів та вихованців Києво-Могилянської академії, зокрема Феофана Прокоповича, у шкільних поетиках, шкільній драмі, панегіричній поезії, а також у тв. І.Котляревського, П.Гулака-Артемовського та Г.Квітки-Основ'яненка. Класицизм в образотворчому мистецтві охоплює період із 17 ст. до 1-ї третини 19 ст. На першому етапі свого поступу в кожній з країн, де він поширювався, набував різного характеру й розвивав передові ідеї свого часу (гуманізм, громадян. доблесть, патріотичний обов'язок перед вітчизною, волелюбність). Пізніше, будучи затвердженим як офіц. напрям академіями мист-в, він перетворився на шаблон і почав гальмувати розвиток образотворчого мист-ва. Відомими його представниками були: Н.Пуссен і Ж.-Л.Давід (Франція), А.-Р.Менгс (Німеччина), А.Канова (Італія), І.П.Мартос (Росія). В укр. мист-ві він набув поширення в розписах будівель, творенні іконостасів і скульптур. Так, в стилі К. розписані палаци в с. Хотінь (нині с-ще міськ. типу Сум. р-ну Сум. обл.) та в Батурині. Риси К. є в живописі Андріївської церкви в Києві, в іконостасах собору Різдва Пресвятої Богородиці у Козельці та Почепського Свято-Воскресенського собору (обидві будови були закладені К.Розумовським). Своєрідно поєднував принципи К. з давніми укр. малярськими традиціями В.Боровиковський (1757–1825). У стилі К. І.П.Мартос створив пам'ятники А.Рішельє в Одесі та кн. Г.Потьомкіну в Херсоні. У Львові в цьому стилі працювали скульптори Г.Вітвер і А.Шімзер. Класицизм у музиці. В завершеному вигляді сформувався у 17 ст. у франц. театрі (композитор Ж.-Б.Люллі). Новий етап у його поступові був пов'язаний з епохою Просвітництва (див. Просвітництва доба). Найвизначнішим представником К. в оперному мист-ві вважається К.-В.Глюк. Найвища стадія розвитку К. пов'язана з творчістю композиторів Віденської класичної школи – Ф.-Й.Гайдна, В.-А.Моцарта і Л. ван Бетховена. Риси К. є у творах укр. композиторів М.Березовського та Д.Бортнянського. Класицизм у театральному мистецтві виник у кількох європ. країнах на поч. 17 ст. Найбільшого розвитку набув у Франції (Г.Мондорі, Флорідор, Т.Дюпарк, А.-Л.Лекен, Клерон). Найвизначнішими його представниками в ін. країнах були: в Німеччині – Ф.К.Нейбер, в Англії – Т.Беттертон і Дж.-Ф.Кембл, у Росії – Ф.Волков, І.Дмитрієвський, Т.Троєпольська, П.Плавильщиков та ін. В укр. театральному мист-ві риси К. притаманні шкільним виставам 17–18 ст. |