Бібліографічне посилання: Знаменська М.В.
КЕТКОВ Олександр Дмитрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Ketkov_O (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці
КЕТКОВ ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ
КЕТКОВ Олександр Дмитрович (30.08.1907–23.01.1991) – літературознавець-болгарист, журналіст і перекладач, громад. діяч. Чл. спілок журналістів (1958), письменників (1962). Засл. працівник к-ри УРСР (1967). Н. в с. Зеленівка (нині село Примор. р-ну Запоріз. обл.). Закінчив Укр. ін-т журналістики (1936). У 1920–30-х рр. – перекладач, відп. ред. видання болг. мовою тв. Т.Шевченка, М.Коцюбинського, П.Панча та укр. мовою тв. Х.Ботева, І.Вазова, Х.Смирненського, Л.Стоянова, А.Каралійчева. 1930–32 – літ. ред., відп. секретар газ. "Колективист" (болг. мовою); 1934–38 – відп. ред. дитячого ж. "Въди готов"; 1937–41 – відп. ред. болг. сектору, дир. Укрдержнацменвидаву (Харків, Київ). У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 – майор, ред. дивізійної газ. "Боевое знамя" (1941–43), заст. нач. від. балканських країн Всесоюзного радіок-ту (Москва; 1943–44). 1944–68 – заст. голови К-ту з радіомовлення (з 1950 – з телебачення і радіомовлення) при РМ УРСР. Був заст. голови правління Т-ва укр.-болг. дружби (1958–91); засн. та почесним головою Київ. т-ва болг. к-ри "Родолюбіє" (1990–91). Виступав у пресі, перед широкою громадськістю України та Болгарії з питань укр.-болг. культ. і літ. зв'язків, дружби та співробітництва; переклав укр. мовою понад 30 худож. тв., 8 п'єс класиків болг. літ. та сучасних письменників. Серед них – тв. Х.Русева, А.Гуляшкі, П.Вежинова, С.Карастоянова, А.Дончева, І.Давидкова, Г.Джагарова, Д.Габе. Автор понад 140 статей про болг. письменників в "Українській радянській енциклопедії", "Антології болгарської поезії" (т. 2, 1974). Учасник міжнар. та респ. з'їздів, конференцій славістів, болгаристів, істориків. Нагороджений 2-ма орденами Вітчизн. війни 2-го ст. (1945, 1985), орденом "Знак Пошани" (1962), болг. орденом Кирила і Мефодія 1-го ст. (1966), Почесними грамотами Президії ВР УРСР (1977, 1987), двома Золотими знаками "Вічна дружба" Всенар. к-ту болг.-рад. дружби (Болгарія), медалями. П. у м. Київ. |