ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

КАРДИНАЛ

  Бібліографічне посилання: Рубльова Н.С. КАРДИНАЛ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kardynal (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці

КАРДИНАЛ

КАРДИНАЛ (від лат. cardo – дверна петля; cardinalis – важливий, головний) – найвище (після Папи Римського; див. Папство) духовне звання в католицизмі. К. є чл. колегії кардиналів – органу правління катол. Церквою, покликаного виконувати допоміжну і дорадчу роль при Апостольському престолі. Кардинали очолюють церкви, що входять до Вселенської церкви, а також найголовніші катол. кафедри світу і більшість структур Римської курії – держ. секретаріат, конгрегації, постійні комісії, трибунали, понтифікальні ради та ін. установи.

Присвоєння титулу К. належить до прерогативи Папи Римського. Заява про надання духовній особі кардинальської гідності виголошується понтифіком у Ватикані на таємному зібранні кардиналів (консисторії). Однак номінант набуває кардинальських привілеїв та обов'язків і займає відповідне місце в ієрархії лише після публічного повідомлення його імені папою, але папа може й залишити прізвище номінанта в таємниці (лат. "in petto" – "у грудях", або "in pectore" – "у серці"). Після публічного оголошення прізвищ номінантів у Ватикані відбуваються урочисті церемонії, під час яких папа вручає номінантам кардинальські відзнаки – пурпурну мантію, шапку та каблучку.

Кардинали мають виняткове право обирати зі свого складу Папу Римського, яке вони реалізують на закритому зібранні колегії – конклаві. Від 1586 до серед. 20 ст. склад колегії кардиналів обмежувався 70 особами. 1962 Іоанн ХХIII довів чисельність колегії кардиналів до 87, 1973 Павло VI – до 145 осіб. За правління Іоанна Павла II, який надав кардинальський чин 232 священикам, чисельність колегії кардиналів сягнула понад 180 осіб. Участь у виборах папи мають право брати кардинали, вік яких не перевищує 80 років. Учасниками конклаву в квіт. 2005 стали 115 кардиналів з 52 країн.

До представників духовенства з України, яким було присвоєно титул кардинала, належать митрополит Київ. Ісидор (15 ст.), греко-катол. митрополити М.Левицький, С.Сембратович, Й.Сліпий, М.-І. Любачівський. 28 січ. 2001 кардиналами було проголошено митрополита Львів. лат. обряду М.Яворського (його номінація залишалася "в серці" з 21 лют. 1998) та главу Української греко-католицької церкви митрополита Л.Гузара.

дата публікації: 2007 р.

Література:
  1. Хома І., о. Нариси історії Вселенської Церкви. Рим, 1990
  2. Сапеляк А. Київська Церква на слов'янському Сході. Буенос-Айрес–Львів, 1999
  3. Pragnę wyróżnić Kośсioły boleśnie doświadczone. "L'Osservatore Romano" (wydanie polskie), 2001, nr. 3 (231).

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ГУЗАР ЛЮБОМИР
  • ІОАНН ПАВЛО ІІ
  • ІОАНН ХХІІІ
  • ІСИДОР
  • КАТОЛИЦИЗМ
  • ЛЮБАЧІВСЬКИЙ МИРОСЛАВ-ІВАН
  • ПАПСТВО
  • РИМСЬКА КУРІЯ
  • СЕМБРАТОВИЧ СИЛЬВЕСТР
  • СЛІПИЙ ЙОСИП ІВАНОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА (УГКЦ)
  • ВАТИКАН

  • Пов'язані терміни:
  • ФРАНЦИСКАНЦІ
  • КОНКЛАВ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ МИХАЇЛ (МИХАЙЛО)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)