Бібліографічне посилання: Головко В.В.
ІВАНИЧІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Ivanychi (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ІВАНИЧІ
ІВАНИЧІ – с-ще міськ. типу Волинської області, райцентр. Розташов. в пд. ч. обл., за 89 км від м. Луцьк. Залізнична станція. Нас. 6,9 тис. осіб (2004). Вперше згадано під 1545 в люстрації Володимирського замку. Володіли містом шляхтичі Іваницькі. В цей час І. перебували під владою Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 відійшли до Польщі. Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) – у складі Російської імперії. 1919 захоплені Польщею. Від 1939 с-ще возз'єднано з ін. укр. землями в складі УРСР. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 було окуповане гітлерівцями від 23 черв. 1941 до 20 лип. 1944. Райцентр 1946–58 та від 1966. С-ще міськ. типу – від 1951. На тер. сучасних І. знайдено поселення доби бронзового віку 2 тис. до н. е. |