ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІСТОРИЧНІ УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ

  Бібліографічне посилання: Верменич Я.В. ІСТОРИЧНІ УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Istorychni_ukr_pisni (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІСТОРИЧНІ УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ

ІСТОРИЧНІ УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ – 1) складова ч. укр. істор. епосу; жанр усної нар. творчості, що вирізняється з-поміж ін. характерною тематикою, стилістикою та ритмікою. Укр. істор. пісням притаманний розспівний мелос, витриманий здебільшого в маршевих тонах. У них відтворюється істор. минуле укр. народу; 2) нар. пісні, які за своєю тематикою не є істор., але є особливо характерними для того чи ін. істор. періоду й доносять до нас неповторну специфіку конкретних минулих подій. Для історика І.у.п. становлять важливе істор. джерело (див. Джерела історичні) для оцінки особливостей укр. духу й укр. душі, моральних рис та естетично-худож. смаків укр. народу, специфіки його політ. і духовної к-ри. Підсумовуючи власний досвід осмислення І.у.п., М.Гоголь писав, що історик не повинен шукати в цих піснях вказівки на час і місце битви чи точного опису подій: "у цьому відношенні небагато пісень допоможуть йому. Але коли він захоче дізнатися про вірний побут, стихії характеру, всі вигини й відтінки почуттів, хвилювань, страждань, веселощів зображуваного народу, коли захоче випитати дух минулого… тоді він буде задоволений цілком".

Мист-во пробудження піснею в слухача спогадів про минуле і донесення цим до нього певної ідеї виникло в глибокій давнині. Згадки про істор. пісні щедро розсипані в творах рим. і середньовічних авторів. Найдавніший текст істор. пісні, який дійшов до нас, – фрагмент пісні про перемогу франкського короля Хлотаря II (613–629) над саксами. Про розуміння франкською елітою значення історичних пісень свідчить указ короля франків Карла Великого про їх збирання та записування.

12–13 ст. – епоха розквіту рицарських пісень у Франції та Іспанії; тогочасні істор. пісні стали основою літ. героїчного епосу ("Пісня про Нібелунгів", "Пісня про мого Сіда", Едда тощо). Давньорус. джерела донесли до нас імена співців Митуси та Бояна. Генеза І.у.п. тісно пов'язана з давніми плачами й голосіннями, традиціями колядування.

І.у.п. споріднені з епосом доби Київської Русібилинами, які дійшли до нашого часу лише в рос. фольклорному викладі, але мають численні відголоси в укр. нар. словесності та в літописах. Очевидний перегук лексики й поетики билин "київського циклу" та істор. дум 16–17 ст. І.у.п. й думи зближують з билинами патріотичні мотиви та яскраві картини напіввоєн. побуту, а також система виразових засобів – сталі епітети, схильність до гіпербол. Проте притаманне билинам міфопоетичне світосприйняття в І.у.п. виразно поступилося місцем реалістичному зображенню подій.

За тематикою й стилістикою І.у.п. близькі до істор. дум. Відмінність між ними В.Антонович і М.Драгоманов бачили в тому, що І.у.п. – "загальнонародна, а не лише кобзарська форма поезії". Як й істор. думи, І.у.п. є зразком епічного жанру, але вони відрізняються від дум формою – насамперед чіткою, упорядкованою, лаконічною строфою. В думах широко застосовуються речитатив з елементами імпровізації і схильність до бардівського виконання, а в І.у.п. перевага віддається мелодійності й правильним, здебільшого дво- і чотирирядковим строфам та колективному виконанню. Ще однією особливістю І.у.п. є лаконізм, чітка музична ритміка, перевага ліричного елементу над епічним.

Наявність в укр. епосі істор. пісень простежується від 16 ст. Перший відомий з літератури текст укр. істор. пісні, виявлений у "Чеській граматиці" Яна Благослава (1571), – "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш" – відобразив нар. уявлення про тяжку долю українців. На козац. часи припадає розквіт цього жанру. Специфічний, з виразними ознаками демократизму й розкутості козац. устрій сприяв формуванню нац. традицій індивідуального й гуртового багатоголосного співу.

Поширювачами І.у.п. як нового пісенно-патріотичного жанру були кобзарі та лірники, які, на відміну від гуслярів і скоморохів часів Київ. Русі, мали свої братства, цехи, школи, систему іспитів-посвят. Кобзарські братства й школи не лише забезпечували високий рівень професійної майстерності виконавців І.у.п., а й відігравали роль важливих нар.-просвітницьких осередків. На честь кобзарів – виконавців І.у.п. і дум – Т.Шевченко назвав гол. працю свого життя – збірку поезій – "Кобзар"; співочий талант кобзарів та лірників він ставив вище за мистецький хист "хіоського сліпця" Гомера.

І.у.п., як й ін. нар. пісні, переважно анонімні, хоч зрідка нар. традиція пов'язує їх з реальними творцями. Легендарній нар. співачці 1-ї пол. 17 ст. Марусі Чурай (Чураївні) приписують авторство пісень "Ой, не ходи, Грицю", "Засвіт встали козаченьки", "Котилися вози з гори" та ін. І.Мазепу вважають автором слів і музики пісні "Ой, горе тій чайці". За жанром це пісня-символ, тужливий плач за долею поневоленої України. Військ. писареві Нової Січі А.Головатому приписують авторство двох пісень з викриттям антиукр. політики імп. Катерини ІІ ("Бодай тебе, Катерино, сира земля не прийняла", "Ой ти, Катерино, вража бабо").

Гол. герой І.у.п. – козацтво, яке виступає в ролі оборонця соціальних, нац. і реліг. інтересів. І.у.п. славлять широку натуру козака, який не цурається звичайних людських радощів, але що-хвилини готовий проміняти спокійне життя на поезію битв і небезпек. Узи козац. братерства для нього сильніші за любов до матері, сестри, коханої. З другого боку, в І.у.п. поетизуються кращі лицарські риси, що особливо цінувалися в козац. оточенні, – відданість ідеї, вірність слову, готовність до самопожертви, ніжність почуттів. Захист рідної землі ототожнюється із обороною правосл. християн. віри (див. Православ'я), яка в ситуації протистояння католицизму й ісламу набуває сенсу ідеологічного захисного щита.

Відтворення істор. подій в І.у.п. – схематичне, але влучне, зафарбоване козац. гумором. Скепсис прихованої іронії звучить у пісні "Ой, на горі та женці жнуть", сповненій бадьорості, виконуваній у ритмі козац. маршу. Початковий варіант цієї пісні був виявлений В.Перетцом у зб. Д.Рудницького "Piesni rozne i niektόre na noty polożone" (1713). Підтекст її сьогодні не зовсім ясний, але притаманна їй тонка дотепність й іронічний погляд на дійсність безпосередньо засвідчують життєлюбність козаків і демократизм традицій, які панували в їхньому середовищі.

В І.у.п. яскраво постає узагальнений, багато в чому гротескний образ відчайдушного, не скутого "комплексами" козака-запорожця, який "ні об чім не тужить", "п'є й музики водить", своєю дружиною називає то кобзу, то люльку чи шаблю, або й могилу. Але істор. пісня наділяє козаків найвищими чеснотами, серед яких на першому місці – невичерпний оптимізм, особиста мужність, волелюбство, презирство до смерті. Зафіксована в багатьох варіантах "Пісня про Байду" – ода мужності та незламності людського духу, зразок вірності переконанням і готовності прийняти за них люту смерть. Прототипом героя пісні став засн. фортеці на о-ві Мала Хортиця (див. Хортиця) кн. Д.Вишневецький, страчений турками за відмову зрадити вітчизну й перейти в мусульманство.

Тема протистояння козаків Османській імперії та її васалу – Кримському ханству, перемог християн. духу – одна з постійних у епічному жанрі укр. фольклору. Окремий цикл І.у.п. – пісні про татар. напади, про збирання татарами ясиру, про тяжку долю полонянок ("За річкою вогні горять", "Зажурилась Україна"). Переконаність козацтва в тому, що захист християн. віри від "бусурман" винагороджується не лише на небі, а й на землі, відобразила пісня "Ой, зійшла зоря" – про турец.-татар. облогу під час Ібрагіма Шишман-паші кампанії 1675 Почаївського монастиря (див. Свято-Успенська Почаївська лавра) і заступництво Божої матері, яка врятувала його захисників та всіх, хто мав притулок у монастирі.

У багатьох І.у.п. відображені події національної революції 1648–1676. Блискучий зразок пісень цього циклу – "Не дивуйтеся, добрії люди", яка в пізнішій обробці набула символічного звучання як своєрідний гімн мужньому козакові, що "ляцькую славу загнав під лаву". І.у.п. – яскраве свідчення того, що повсталий народ розумів наміри Б.Хмельницького й був готовий дійти до Варшави, щоб "розвеселити славну Україну". Очищення України від "ляха й пана" розглядається в них як велике благо ("Та немає лучче, та немає краще"). Чимало пісень "прив'язано" до конкретних воєн. епізодів – про перемогу в Жовтоводській битві 1648 йдеться в пісні "Чи не той то хміль", у , своєю дружиною називає то кобзу, то люльку чи шаблю, або й могилу. Але істор. пісня наділяє козаків найвищими чеснотами, серед яких на першому місці Хортиця) кн. Д.Вишневецький, страчений турками за відмову зрадити вітчизну й перейти в мусульманство.

Тема протистояння козаків Османській імперії та її васалу –Кримському ханству, перемог християн. духу –ясиру, про тяжку долю полонянок ("Ібрагіма Шишман-паші кампанії 1675 Почаївського монастиря (див. Свято-Успенська Почаївська лавра) і заступництво Божої матері, яка врятувала його захисників та всіх, хто мав притулок у монастирі.

У багатьох І.у.п. відображені події національної революції 1648–1676. Блискучий зразок пісень цього циклу –"Не дивуйтеся, добрії люди", яка в пізнішій обробці набула символічного звучання як своєрідний гімн мужньому козакові, що "ляцькую славу загнав під лаву". І.у.п. – яскраве свідчення того, що повсталий народ розумів наміри Б.Хмельницького й був готовий дійти до Варшави, щоб "Жовтоводській битві 1648 йдеться в пісні "Корсунській битві 1648 – "Засвіт встали козаченьки", про Збаразьку облогу 1649 – у пісні "Ой, що то за хижка". Низка І.у.п. засвідчує й те, що не всі українці були приязними до Б.Хмельницького; особливе невдоволення викликало в українців те, що гетьман обрав собі за союзників татар, які розорювали укр. села та брали ясир ("Бодай Хмеля Хмельницького перва куля не минула"). Особливо популярні в козац. епосі імена М.Кривоноса (Перебийноса) та Д.Нечая. Пісні про Д.Нечая, за оцінкою М.Грушевського, свідчать про те, що в ті часи в Україні ще побутував "стиль старої богатирської епіки". Прототипом популярної пісні про Морозенка, за яким "вся Вкраїна плаче", вважають сподвижника Б.Хмельницького Н.Морозенка (С.Мрозовицького), який загинув 1649 при облозі Збаража.

Відобразилися в тогочасних І.у.п. і гіркота поразок, і мінливість істор. долі укр. народу, і незгоди поміж козацтвом. У пісні "Наступила чорна хмара" виразно проглядається розуміння народом нової пастки, в яку потрапила Україна, звільнившись від польс. гніту. Тяжке ярмо неволі, панщинних повинностей (див. Панщина), рекрутчини (див. Рекрутська повинність), глибокий сум за долею зруйнованої Запорозької Січі та козацтва як стану – гол. мотиви І.у.п. 18–19 ст. ("У неділю пораненьку", "Пропала Січ Запорозька", "Наїхала старшина" та ін.). В них знаходять відгомін гайдамацький рух та сел. рухи (пісні про Г.Голого, І.Гонту, Турбаївське повстання 1789–1793, про У.Кармалюка та ін.). Сміливий протест проти експлуатації й визиску звучить у лірницькій пісні "Нема в світі правди". В І.у.п., створених у Західній Україні, збереглася пам'ять про О.Довбуша, Л.Кобилицю, угор. революцію 1848–49 (див. Революції 1848–1849 в Європі) та її лідера Л.Кошута, про заробітчан, які мусили покидати свої оселі й виїжджати до Америки в пошуках умов для кращого життя – землі, заробітків.

Як різновид І.у.п. можна розглядати т.зв. чумацькі пісні. В них ідеться гол. чин. про поневіряння чумаків (див. Чумацтво) в далекій дорозі, напади татар і грабіжників на чумацькі валки. До цього ж жанру зараховують солдатські й рекрутські, "бурлацькі" (наймитські й заробітчанські) пісні. "Горе жити з ворогами" – лейтмотив бурлацької пісні "Та нема в світі гірш нікому".

Особливий жанр І.у.п. – стрілецькі пісні, що передають нар. муз. творчість січових стрільців (див. Легіон Українських січових стрільців). Переважно це авторські твори (музика й тексти Р.Купчинського, Мирослава Ірчана, Ю.Шкрумеляка, К.Крильовського, О.Колесси) або стрілецькі обробки віршів Ю.Федьковича, М.Кропивницького, О.Маковея, М.Вороного. Особливо популярними стали пісні січових стрільців "Ой, у лузі червона калина", "Чуєш, брате мій", "Ми йдемо в бій", "Ой, ви, стрільці січовії".

Великого значення укр. пісні надавала Українська повстанська армія. Наприкінці 1940-х рр. була підпільно видана (накладом 500 прим.) співанка "Повстанський стяг" (тексти пісень і лінійки на ноти в ній відтворено на друкарській машинці, а самі ноти – від руки, фіолетовим олівцем).

І.у.п. стали широковідомими завдяки постійній наявності їх у репертуарі лірників і кобзарів, серед яких такі відомі постаті, як О.Вересай, А.Шут, Т.Пархоменко, І.Крюковський, А.Никоненко та ін.

Записувати пісні почали з поч. 19 ст. 1819 побачила світ зб. "Опыт собрания старинных малороссийских песней"" М.Цертелєва, 3 зб. нар. пісень були видані М.Максимовичем ("Малороссийские песни", 1827; "Украинские народные песни", 1834; "Сборник украинских песен", ч.1. 1849). І.Срезневський збирав І.у.п. й уміщував їх у зб. "Запорожская старина", ч.1. 1849). І.Срезневський збирав І.у.п. й уміщував їх у зб. (1833–38) разом зі стилізованими витворами харків. романтиків 1830-х рр. (див. Харківська школа романтиків). О.Бодянський зібрав понад 8 тис. укр. нар. пісень, але підготовлений зб. так і не був надрукований. 1854 А.Метлинський видав зб. "Народные южнорусские песни".

Серія видань І.у.п. пробудила інтерес до укр. фольклору в Центр. Європі – у Польщі, Чехії, а також Німеччині, Великій Британії, Америці. Нім. поет Ф.Боденштедт, який видав 1845 зб. перекладів укр. нар. пісень, у т. ч. й істор., писав: "Ніде геній народу у своєму живому розумі не відчувається так, як у піснях народу України… Народ, який співає такі пісні і знаходить у них радість, не може перебувати на низькому ступені свого духовного розвитку… У цих піснях є багато рис, що властиві рицарському світові середньовіччя".

Збирання, публікація, дослідження І.у.п. тривали впродовж всього 19 і поч. 20 ст. М.Костомаров присвятив вивченню пісенного фольклору понад 30 років, фокусуючи увагу переважно на джерелознавчій цінності І.у.п. ("Историческое значение южнорусского песенного творчества", 1871). Найбільш повними серед етнологічних видань про І.у.п. є 2-томна праця В.Антоновича та М.Драгоманова "Исторические песни малорусского народа" (1874–75), а також пізніші, видані М.Драгомановим зб. з коментарями: "Нові українські пісні про громадські справи" (1881), "Політичні пісні українського народу 18–19 ст." (2 т., 1883–85). Систематизоване зібрання чумацьких пісень подав І.Рудченко ("Чумацкие народные песни", 1874). За активної допомоги О.Бодянського 1878 Я.Головацький видав 4-томну зб. "Народные песни Галицкой и Угорской Руси". 2-томна праця "Объяснение малорусских и сродных народных песен" (1883–87) належить перу О.Потебні. Нар. пісні про запорожців збирав Д.Яворницький ("Малорусские народные песни", 1906). Великий інтерес до І.у.п. виявляли І.Франко ("Студії над українськими народними піснями", 1913), Є.Чикаленко ("300 найкращих українських пісень", 1904). Частина стрілецьких пісень упорядкована Л.Лепким та З.Лиськом ("Великий співаник "Червоної калини"", 1937).

Поетична образність, патріотична налаштованість, яскраві муз.-зображувальні засоби І.у.п. привертали увагу й композиторів. М.В.Лисенко впродовж багатьох років видавав "Збірник українських пісень" (вип. 1–7, 1868–1906), опублікував дослідження "Характеристика музыкальных особенностей малорусских дум и песен", працю про укр. бандуриста О.Вересая. Істор. пісня "Засвіт встали козаченьки" здобула нове життя в класичних творах М.В.Лисенка – операх "Чорноморці" та "Тарас Бульба". Мелодію істор. пісні "Ой, горе тій чайці" використав М.Мусоргський у романсі "На Дніпрі" (на текст, запозичений із рос. пер. поеми Т.Шевченка "ГайдамакиГайдамаки"). "Пісня про Байду" набула виразного звучання у вокально-хоровій та оркестровій обробці Г.Хоткевича. Численні обробки І.у.п. здійснили М.В.Лисенко, К.Стеценко, Я.Степовий, О.Кошиць, М.Леонтович, Ф.Колесса, Л.Ревуцький та ін.

І.у.п. надихали літераторів і митців на створення п'єс, віршів, романів за їхніми мотивами. Під безпосереднім враженням від І.у.п. написані поезії Т.Шевченка "Іржавець", "За байраком байрак", "Ой, не п'ються пива, меди", "У неділеньку та ранесенько". Істор. пісня стала поштовхом для написання драм "Сава Чалий" М.Костомарова та І.Карпенка-Карого. Під впливом укр. нар. пісні "співомовками" називав свої поезії С.Руданський; деякі з них ("Повій, вітре, на Вкраїну") здобули популярність саме в усній передачі. За мотивами істор. пісні "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці" створені однойменна драма М.Старицького, повість О.Кобилянської "У неділю рано зілля копала", роман у віршах Л.Костенко "Маруся Чурай". Чумацька тема знайшла продовження в прозі ( Марко Вовчок, І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний, М.Коцюбинський), драматургії ("Чумаки" І.Карпенка-Карого), поезії ("Чумацькі могили" Я.Щоголіва).

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні. Х.–К., 1930
  2. Українські народні думи та історичні пісні. К., 1955
  3. Родіна Л. Історичні пісні. Українська народна поетична творчість. К., 1958
  4. Українська народна поетична творчість, т. 1–2. К., 1958
  5. Історичні пісні. К., 1961
  6. Чумацькі пісні. К., 1976
  7. Нудьга Г.А. Українська пісня в світі. К., 1989
  8. Погребенник Ф. Наша дума, наша пісня. К., 1991
  9. Руснак І. Думи та історичні пісні. Тексти та їх інтерпретація. Кіровоград, 1999
  10. Павленко І. Історичні пісні Запорожжя: регіональні особливості та шляхи розвитку. Запоріжжя, 2003
  11. Шудря М. Ой, горе тій чайці. "Пам'ять століть", 2005, № 1
  12. Його ж. Ой, на горі та й женці жнуть… Там само, 2005, № 2.

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ
  • БОДЕНШТЕДТ ФРІДРІХ
  • БОДЯНСЬКИЙ ОСИП МАКСИМОВИЧ
  • БОЯН
  • БРАТСТВА
  • БИЛИНИ
  • ЧУМАЦТВО
  • ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН ХАРЛАМПОВИЧ
  • ДОВБУШ ОЛЕКСА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ДУМИ
  • ДЖЕРЕЛА ІСТОРИЧНІ
  • ЕЛІТА
  • ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ АДАЛЬБЕРТОВИЧ
  • ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧ
  • ГАЙДАМАЦЬКИЙ РУХ
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • ГОЛОВАЦЬКИЙ ЯКІВ ФЕДОРОВИЧ
  • ГОЛОВАТИЙ АНТОН АНДРІЙОВИЧ
  • ГОМЕР
  • ГОНТА ІВАН
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІБРАГІМА ШИШМАН-ПАШІ КАМПАНІЯ 1675
  • ІРЧАН МИРОСЛАВ
  • ІСЛАМ
  • КАРМАЛЮК УСТИМ ЯКИМОВИЧ
  • КАРПЕНКО-КАРИЙ
  • КАТЕРИНА ІІ, КАТЕРИНА II ОЛЕКСІЇВНА ТА ЇЇ ПОЛІТИКА СТОСОВНО УКРАЇНИ
  • КАТОЛИЦИЗМ
  • ХАРКІВСЬКА ШКОЛА РОМАНТИКІВ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • ХОРТИЦЯ
  • ХОТКЕВИЧ ГНАТ МАРТИНОВИЧ
  • КОБИЛЯНСЬКА ОЛЬГА ЮЛІАНІВНА
  • КОБИЛИЦЯ ЛУК'ЯН
  • КОБЗАРІ, БАНДУРИСТИ
  • КОЛЕССА ФІЛАРЕТ МИХАЙЛОВИЧ
  • КОЛЕССА ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • КОРСУНСЬКА БИТВА 1648
  • КОШИЦЬ ОЛЕКСАНДР АНТОНОВИЧ
  • КОСТЕНКО ЛІНА ВАСИЛІВНА
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КОЦЮБИНСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • КОЗАЦТВО
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КРИМСЬКЕ ХАНСТВО
  • КРИВОНІС МАКСИМ
  • КРОПИВНИЦЬКИЙ МАРКО ЛУКИЧ
  • КУПЧИНСЬКИЙ РОМАН ГРИГОРОВИЧ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛЕГІОН УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ
  • ЛЕОНТОВИЧ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
  • ЛИСЕНКО МИКОЛА ВІТАЛІЙОВИЧ
  • МАКОВЕЙ ОСИП СТЕПАНОВИЧ
  • МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МАРКО ВОВЧОК
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МОРОЗЕНКО НЕСТОР
  • МИТУСА
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • НЕЧАЙ ДАНИЛО
  • НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ ІВАН СЕМЕНОВИЧ
  • НОВА СІЧ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПАНАС МИРНИЙ
  • ПАНЩИНА
  • ПЕРЕТЦ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
  • ПОТЕБНЯ ОЛЕКСАНДР ОПАНАСОВИЧ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • РЕКРУТСЬКА ПОВИННІСТЬ
  • РЕВОЛЮЦІЇ В ЄВРОПІ 1848–1849 РОКІВ
  • РЕВУЦЬКИЙ ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ
  • РУДАНСЬКИЙ СТЕПАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЩОГОЛІВ ЯКІВ ІВАНОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СРЕЗНЕВСЬКИЙ ІЗМАЇЛ ІВАНОВИЧ
  • СТАРИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • СТЕПОВИЙ ЯКІВ СТЕПАНОВИЧ
  • СТЕЦЕНКО КИРИЛО ГРИГОРОВИЧ
  • СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА
  • ЦЕХИ
  • ТУРБАЇВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1789-1793
  • УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (УПА)
  • ВАРШАВА
  • ВЕРЕСАЙ ОСТАП МИКИТОВИЧ
  • ВІТЧИЗНА
  • ВОРОНИЙ МИКОЛА КІНДРАТОВИЧ
  • ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЯСИР
  • ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН
  • ЗАПОРОЖСКАЯ СТАРИНА
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЗБАРАЖ
  • ЗБАРАЗЬКА ОБЛОГА 1649
  • ЖОВТОВОДСЬКА БИТВА 1648

  • Пов'язані терміни:
  • КОБЗАРІ, БАНДУРИСТИ
  • КОСТЕНКО ЛІНА ВАСИЛІВНА
  • КОЗАЦЬКЕ МУЗИЧНЕ ТА ВОКАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО
  • КОЗАЦТВО І ФОЛЬКЛОР
  • ЛІРНИЦТВО, ЛІРА, ЛІРНИКИ, ЛІРНИЦЬКА МОВА, ЛІРНИЦТВО ЯК ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ.
  • РИМОВАНА ХРОНІКА
  • ТЕТЕРЯ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ЗАЛІЗНЯК МАКСИМ ІЄВЛЕВИЧ
  • ЗАПОРОЖСКАЯ СТАРИНА
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)