ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ІГУМЕН

  Бібліографічне посилання: Мицик Ю.А. ІГУМЕН [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Igumen (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ІГУМЕН

ІГУМЕН (від грец. ήγούμενος– який веде, йде попереду) – 1) сан ченця, наступний після ієродиякона та ієромонаха; 2) у правосл. церкві (див. Православ'я) настоятель монастиря, голова Духовного собору ("собору старців") – керівничого органу у великих чол. монастирях. (У жін. монастирях – ігуменя.) Як правило, І. призначалися чи обиралися на рік (як на Афоні), або й пожиттєво з найавторитетніших членів братії. І. керує всіма сферами діяльності монастиря: забезпечує організацію богослужінь і чернечого послуху; здійснює контроль над дотриманням норм монастирського статуту, вирішує екон. та кадрові питання, забезпечує збереження монастирських звичаїв і традицій тощо.

У давнину "ігуменом", на відміну від настоятеля монастирів 1–2 класів (архімандрит), називали настоятеля будь-якого ін. монастиря. І. при богослужіннях одягався у звичайну чернечу мантію та набедренник, а архімандрит – у мантію із "скрижалями", мав наперсний хрест, палицю й митру. Первісно І. призначали засновники монастирів (св. Антоній Печерський поставив першим ігуменом Києво-Печерського монастиря (див. Києво-Печерська лавра) св. Варлаама), пізніше їх обирала монастирська братія (у катол. церкві – капитула), передаючи право на затвердження засновникові монастиря або єпископові, часом князеві чи гетьманові. Пізніше, особливо після підпорядкування Київської митрополії Московському патріархатові І. переважно призначалися вищою церк. владою.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Макарий (Булгаков). История Русской Церкви, кн. 2. М., 1994
  2. Іван Огієнко (митрополит Іларіон) Українське монашество. К., 2004
  3. Його ж. Свята Почаївська лавра. К., 2005.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АФОН
  • АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ
  • АРХІМАНДРИТ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • ПРАВОСЛАВ'Я

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРНЕЦТВО, ЧЕРНЕЦТВО В ХРИСТИЯНСТВІ
  • ІОВ ПОЧАЇВСЬКИЙ
  • ХОЖДЄНІЄ ІГУМЕНА ДАНИЇЛА
  • ХРОНІКА КИЄВО-МИХАЙЛІВСЬКОГО ЗОЛОТОВЕРХОГО МОНАСТИРЯ
  • ПОЛТАВСЬКИЙ ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • СОФІЙСЬКИЙ МОНАСТИР У КИЄВІ
  • СОФРОНІЇВСЬКИЙ МОНАСТИР, СОФРОНІЄВО-МОЛЧЕНСЬКА ПЕЧЕРСЬКА ПУСТИНЬ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
  • СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ БАКОТСЬКИЙ МОНАСТИР
  • УНІВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)