Бібліографічне посилання: Верменич Я.В.
ІЧНЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Ichnja (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ІЧНЯ
ІЧНЯ – місто Чернігівської області, райцентр. Розташов. на р. Іченька (прит. Удаю, бас. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 12,4 тис. осіб (2004). Перші відомості про І. – невелику фортецю – належать до 14 ст. У 14–16 ст. перебувала під владою Литви й Польщі. В серед. 16 ст. одержала статус м-ка, стала центром окремого козац. підрозділу ("полку"), який був підпорядкований польс. королеві та ніс службу в прикордонній зоні. 1590 І. володіли князі Вишневецькі. З початком національної революції 1648–1676 ічнянські козаки приєдналися до повстанців й утворили Ічнянський полк. Восени 1649 полк ліквідували, а І. стала центром Ічнянської сотні Прилуцького полку. Великих втрат І. зазнала під час громадянських війн в Україні другої половини 1650 – першої половини 1660-х років, значна ч. її нас. переселилася в Слобідську Україну. Масові переселення тривали й у 18 ст. Майже 3/4 сел. дворів належали прилуцькому полк. Г.Ґалаґану. Його нащадки відкрили суконну мануфактуру, цукровий і два винокурні з-ди. З 18 ст. І. відома як осередок худож. керамічного вир-ва. 1861 стала волосним центром Борзнянського пов. Чернігівської губернії. Її екон. розвитку сприяло буд-во вузькоколійної залізниці Крути–Ічня–Прилуки. 1912 через І. пройшла колія Бахмач–Одеса. Райцентр від 1923. У складі Черніг. обл. від 1932. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 14 верес. 1941 до 15 верес. 1943 була окупована гітлерівцями. Від 1957 – місто. Археол. пам'ятка – курган 2–1 тис. до н. е. |