Бібліографічне посилання: Щусь О.Й.
ДИБЕНКО Павло Юхимович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Dybenko_P (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ДИБЕНКО ПАВЛО ЮХИМОВИЧ
ДИБЕНКО Павло Юхимович (28(16).02.1889–29.07.1938) – державний та військовий діяч, командарм 2-го рангу. Н. в с. Людкове Черніг. губ. (нині село Брянської обл., РФ). Від 1911 служив на Балт. флоті, від 1912 – чл. РСДРП(б)–ВКП(б). 1917 – чл. Гельсінгфорської ради, голова ЦК Балт. флоту, чл. Петрогр. військ. революц. к-ту. Делегат Другого Всеросійського з'їзду рад 1917, один із військ. керівників Жовтневого перевороту в Петрограді 1917. У жовт. 1917 – берез. 1918 – чл. РНК, чл. К-ту з військ. і мор. справ, нарком з мор. справ Рад. Росії. 1918 вів підпільну роботу в Україні й Криму. В листопаді 1918 – командир полку, в грудні – 1-ї бригади 3-ї укр. рад. д-зії. На поч. 1919 – команд. Групою військ Катеринославського напрямку, нач. 1-ї Задніпровської укр. рад. д-зії. Команд. крим. армії, нарком із військ.-мор. справ і голова РВР Кримської Радянської Соціалістичної Республіки (трав.–черв. 1919). Командир 2-ї кавалерійс. д-зії (1920), зведеної стрілец. д-зії (1921, під час ліквідації Кронштадтського заколоту). Нагороджений 3-ма орденами Червоного Прапора. Від 1921 – на командних посадах в РСЧА (див. Радянська армія). Командував військами Середньоазіат., Приволзького, Ленінгр. військ. округів. Чл. Всерос. ЦВК і ЦВК СРСР. Заарештований 26 лют. 1938. Страчений. Реабілітований 16 травня 1956. |