Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф.
ДОБЖИНСЬКИХ РИЦАРІВ ОРДЕН [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Dobzhynskyx_rycariv_orden (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ДОБЖИНСЬКИХ РИЦАРІВ ОРДЕН
ДОБЖИНСЬКИХ РИЦАРІВ ОРДЕН. За свідченням польс. історика 15 ст. Я.Длугоша, виник 1228, коли кн. Конрад I Мазовецький для боротьби з пруссами, які спустошували Хелминську і Любавську землі, запросив до свого князівства рицарів-хрестоносців або тевтонів і віддав їм замок Добжинь. Буллою від 19 квіт. 1235 рим. папа Григорій IV об'єднав добжиньців із хрестоносцями Тевтонського ордену. Однак не всі добжиньці підкорилися папі, й ч. рицарів залишилася в Добжині, зберігши власну військ.-реліг. орг-цію. Своєю грамотою від 3 берез. 1237 Конрад I дарував орденові м. Дорогичин, яке належало до Волинського князівства, разом із землями між річками Зх. Буг (прит. Вісли) і Нур (нині р. Нужець, прит. Зх. Бугу). В берез. 1238 Данило Галицький стрімким маршем підійшов до Дорогичина і взяв його штурмом, повернувши тим самим до складу Волин. князівства. До полону потрапило чимало рицарів на чолі з магістром Бруно. |