ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ДНІСТЕР, ДНІСТРО

  Бібліографічне посилання: Маркова О.Є. ДНІСТЕР, Дністро [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Dnister (останній перегляд: 19.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці

ДНІСТЕР, ДНІСТРО

ДНІСТЕР, Дністро – ріка на пд. зх. України та в Молдові. Частково по Д. проходить кордон між Україною та Молдовою. Річка бере початок на пн.-сх. схилах Карпатських гір (див. Карпати) поблизу с. Вовче Турківського р-ну Львів. обл. на висоті бл. 1000 м (над рівнем моря) і впадає в Дністровський лиман Чорного моря. Довжина – 1362 км, у межах 7 областей України – 925 км, пл. бас. – 72,1 тис. км². У бас. Д. – понад 550 річок. Гол. з них – праві притоки: Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, Реут, ліві притоки: Золота Липа, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич, Ушиця і Мурафа. Середня швидкість стоку води в гирлі становить 330 м3/с, сумарний річний стік – бл. 10 км3.

Походження назви ріки остаточно не з'ясовано. Геродот і Страбон називали її Тірас, у римлян вона – Данастріс, Данаструс, у турків – Турла, у румун – Ніструл, у давній Русі – Дъньстръ. С.Соболевський та ін. виводять гідронім із сарматсько-скіф. слів "дон", "дана", "дна" – вода, річка та "астер, аструс" – південний, "Південна річка" (річка, що тече на пд.). Річка відома як водний шлях із Прикарпаття до Чорного м. ще стародавнім грекам, що мали в її гирлі колонії Тіра і Ніконій. Д. мав велике госп.-політ. і культ. значення в Київській Русі і Галицько-Волинському князівстві. Після монголо-татарської навали Дністровий шлях занепав. Од поч. 16 ст. Д. став кордоном Корони Польської і Османської імперії. Після поділу Польщі (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) та приєднання Бессарабії (1812) до Російської імперії більша ч. верхньої течії Д. опинилася в межах Австрійс. імперії, а решта – в межах Рос. імперії. Після 1884–94 по Д. налагоджено регулярне судноплавство – від м. Сороки до м. Дубоссари і нижче. Водні ресурси Д. використовуються для зрошення та водопостачання. На берегах Д. розташов. міста Галич, Заліщики, Хотин, Могилів-Подільський (усі міста в Україні), Сороки, Рибниця, Дубоссари, Бендери, Тирасполь (усі міста в Молдові).

дата публікації: 2004 р.

Література:
  1. Каталог річок України. К., 1957
  2. Янко М.Т. Топонімічний словник-довідник Української РСР. К., 1973
  3. Ланько А.І. та ін. Фізична географія Української РСР. К., 1982
  4. Янко М. Топонімічний словник України. К., 1998
  5. Каталог річок і водойм України. Одеса, 2003.

Посилання:
  • ЧОРНЕ МОРЕ (ПОНТ ЕВКСИНСЬКИЙ)
  • ГАЛИЧ
  • ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ГЕРОДОТ ТА ЙОГО ІСТОРІЇ ПРО СКІФІЮ
  • КАРПАТИ
  • ХОТИН, МІСТО ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛ.
  • КОРОНА, КРОНА
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА
  • НІКОНІЙ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СОБОЛЕВСЬКИЙ С.
  • СТРАБОН
  • ТІРА
  • ТІРАС
  • ЗАЛІЩИКИ

  • Пов'язані терміни:
  • ГЕТИ
  • ГОРОДЕНКА
  • КУЧЕЛМИН
  • КУТУЗОВ МИХАЙЛО ІЛАРІОНОВИЧ
  • ВИГОНЦІ ГАЛИЦЬКІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)