Бібліографічне посилання: Віднянський С.В.
АВСТРО-УГОРЩИНА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Avstro_Uhorschyna (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
АВСТРО-УГОРЩИНА
|
АВСТРО-УГОРЩИНА Австро-Угорська монархія – дуалістична (двоєдина) д-ва на чолі з династією Габсбургів. Утворилася 1867 в результаті перетворення адм.-тер. структури Австрійс. імперії (див. Австрія) на основі компромісної угоди між австрійс. і угор. правлячими колами, що стало одним із наслідків Угор. революції 1848– 49. Австрійс. імперія – Ціслейтанія і Угор. королівство – Транслейтанія, назви походять від р. Лейта (нині р. Лайта, бас. Дунаю), де проходив кордон між ними, визнавалися суверенними й рівноправними частинами д-ви зі своїми окремими вищими законодавчими установами (парламентами) та КМ, об'єднаними владою єдиного монарха. А.-У. була 2-ю за тер. (676,5 тис. км 2) і 3-ю за нас. (понад 51 млн осіб) д-вою Європи. До її складу, крім власне австрійс. та угор. земель, входили землі Чехії, Моравії, Сілезії, Гарцу, Далмації, Крайни, Істрії, Трієсту, Трансільванії, Хорватії, Славонії, Баната, Словаччини і порту Фіуме (нині Рієка), а також укр. землі – Галичина і Буковина, що були представлені у Держ. Раді Ціслейтанії, а також Угор. Русь (Закарпатська Україна), підвладна Транслейтанії. А.-У. – багатонац. д-ва: серед її нас. були представники бл. 30 націй та народностей, найчисельніші з яких – німці, угорці, чехи, поляки, словаки, румуни, хорвати. Українці складали бл. 8 % нас. імперії – бл. 4,5 млн осіб. Феод. пережитки, соціально-кастова нерівність, нац. гноблення, передусім слов'ян. народів, співіснували в А.-У. з процесами екон. розвитку та культ. інтеграції, що прискорилися на межі 19–20 ст. Українці, позбавлені, як і більшість ін. народів імперії, багатьох прав, все ж, завдяки порівняно толерантному ставленню влади до них, досягли певних успіхів у своєму нац.-культ. й соціально-екон. розвитку. Під час Першої світової війни А.-У. як чл. Четверного союзу, котрий протистояв Антанті, зазнала поразки, що прискорило падіння 1918 династії Габсбургів та розпад монархії. На тер. колиш. А.-У. в результаті нац.-демократ. революцій виникли самостійні д-ви – Австрія, Угорщина, 0Чехословаччина; ч. земель А.-У.
увійшла до складу Югославії, Румунії, Польщі. Укр. землі, незважаючи на опір і прагнення їх населення до суверенності й возз'єднання з Українською Народною Республікою, за договорами, розробленими Паризькою мирною конференцією 1919–1920, знову опинилися в складі чужих д-в: Закарпаття – Чехословаччини, Буковина – Румунії, Галичина – Польщі. |